Радутный Радий - Гуртом Добре Й Батька Бити (На Украинском Языке)
Радўй РАДУТНИЙ
ГУРТОМ ДОБРЕ Й БАТЬКА БИТИ
Вся ця ўсторўя скўнчилась (сподўваюсь - скўнчилась) досить давно, й
згадати зараз деталў практично неможливо, та й не дуже хочеться менў це
робити. Бўс його зна, навўщо я взагалў це згадую. Нўколи не вўдчував себе
мазохўстом, аж ось - пўдкидаю сам собў неприїмнў спогади. Навўщо? Гм...
Ту дўвку я зняв в барў, в центрў мўста й признатися, власне й не
сподўваючись на успўх - занадто вже гарна була цяцька, висока, струнка,
ноги - хоч телевежў будуй за такими проектами, а груди взагалў... М-да...
Але пика така вже горда, зманўжена, одразу видно - цўну собў знаї, й менш
нўж на "мерседесў" не пўдкотишся.
Але - хм... Вдалося. Я аж здивувався.
Посмўхалась, дивилася зацўкавлено, на каву погодилась ў на коньяк
теж. Хм... Ну, ляси точити я завжди вмўв, видав спочатку щось на
найнижчому рўвнў, анекдоти тобто, потўм спробував трохи вище, кўнець
кўнцем вона видала циттату з Джойса - я аж очманўв. Ну хто зараз Джойса
читаї?! Та ще й дўвка?! Та ще й гарна?! Хм... а скўнчилось тим, що
погодилась на коньяк ў каву в мене.
Дурень я, дурень! Як казав один мўй знайомий - не тўїю головою думав.
Ну та ладно.
При•хали, значить, включив я музику, лазер, випили кави з коньяком,
видав я ўй сеанс хўромантў• й з долонь перебрався потроху вище.
Хай йому чорт!!!
Коротше кажучи, через пару годин я вўдчув, що мо• уявлення про секс
значно змўнилися. Чорт забирай, я навўть не думав, що так можна! А вже
коли й сил не залишилось, вона щось таке зробила - там доторкнулась, десь
поцўлувала, ще десь язичком провела - й по•хали... на друге коло.
Яке там друге... Тут калькулятор потрўбен, щоб порахувати.
Й водночас я вўдчував, що шлюхою вона не була. Не знаю, як це
пояснити. Це вўдчувалось. Я чув •• всю, вважав •• найближчим другом, не
хотўлося мати й найменшо• таїмницў вўд не•, й це було прекрасно, ў я б з
задоволенням залишив •• з собою назавжди, але...
Але зась. Перекрити собў шлях, втратити ego... нў.
Я повинен бути вўльним.
Ну й добре. Дякувати боговў, це вже не проблема.
Хе-хе, боговў, аякже... Досў б дякував, якби власно• кеби на плечах
не було. Й пўстолета в кишенў.
Але це все нюанси. Той дядько сам винен. Навўщо отак-от
викобенюватись з своїю технўкою?
Так от, копирсаючись у його спадку, знайшов я й цю штуку.
Дўвка прилад побачила - аж засвўтилась. Як це я не помўтив - бўс його
зна, досў не розумўю. Та ще й взяв, дурень такий, й виклав •й все, як на
тарўлочцў.
Так ў так, кажу, робить ця штучка копў• з мене. Копў• з варўантами.
Наприклад, мер мўста - ну, майже я тобто, - маї дещо кращў органўзацўйнў
якосўтў. Ще один "братчик" - так я •х називаю - той, що в Пўвденнўй Африцў
чорних пострўлюї - так справжнўй Рембо. Це менў романтики колись
захотўлось. Й долярўв.
Так от, розповўв я •й про прилад, пояснив, де дўстав, як розбирався,
дещо прибрехав, звичайно, щоб показати, який я розумний. Взагалў-то там ў
розбиратись не було з чим - технўка розумна, береш в руки - сама пўдказуї,
що робити й як. Дещо подўбне на наших комп'ютерах вже ї - контекстний хелп
зветься.
Дўвка слухала - аж горўла, а коли я про замўжжя сказав - соромливо
так зашарўлася, обняла, притислась - я мало не зомлўв, так це в не• гарно
вийшло - й якось так хитро опинився мўй копўювальник в не•.
Ну в не• - то й в не•. Хай побавиться. А я ж, значить, тим часом
плани будую, в якому мўстў квартиру купимо, коли пере•жджаїмо - бо
чотирнадцятий я в такому мўстечку - це занадто.
Коли дивлюсь - занадто вже впевенено вона то
