Радутный Радий - Термiнатор-3 (На Украинском Языке)
Радўй РАДУТНИЙ
ТЕРМЎНАТОР-3
Фўльм скўнчився - згасли очў розчавленого пресом робота-вбивцў,
засланого з майбутнього столўття: зашито до чорного мўшка Джона Рўза -
рятўвника Сари Коннор - матерў майбутнього вождя всього людства в боротьбў
проти роботўв; сфотографовано Сару в автомобўлў - ця фотокартка через
пўвстолўття й потрапить до Рўза - спалахнуло свўтло й потўк людей, серед
якого переважали пўдлўтки та закоханў парочки, ринув через вузький вихўд
до виходу.
А надворў був вечўр, парк глоушив гамўр великого мўста, лўхтарў не
горўли й лише зорў лукаво проглядали через суцўльгне сплетўння листя над
головою.
- Як тобў фўльм? - запитав хлопець. - Сподобався?
Замўсть вўдповўдў дўвчина ще мўцнўше притулилася до нього.
- Сподобався, - сказала вона по паузў. - Але...
- Що?
- Але занадто страшний. Стўльки кровў...
- Гм... - посмўзнувся ўў супутник. - Чим страшнўше - тим цўкавўше.
Хўба не так?
- Ў завжди так? - лукаво запитала дўвчина.
- Тобто?
- А з дўвчатами теж так? Чим страшнўша - тим цўкавўша? Ну в тебе й
смак!
- Все правильно! - вўдповўв хлопець шпичкою на шпичку. - Ось,
наприклад, оця особа, що вчепилася менў в руку...
- А, так?.. - удавано пирхнула "особа". - Ну, по перше, я не така вже
й страшна - сам годину тому казав, що гарна. А, по-друге, ще невўдомо, хто
за кого вчепився! Ось!
Вона зў смўхом випорснула з-пўд руки хлопця, що цўлком мирно
влаштувалась на ўў талўў й, раз по раз оглядаючись, побўгла вперед,
сподўваючись, що хлопець ўў наздожене.
Але той, очевидно, знав кращий спосўб.
- А там попереду болото! - гукнув вўн навздогўн. - Й гадюки водяться!
До найближчого болўтця було не менше трьох кўлометрўв, до найближчоў
гадюки й того бўльше, але дўвчина зреагувала правильно - вдавано
вереснувши, кинулась на шию супутника.
- Ой, страшно!
- А менў, думаеш, не страшно? - у тон ўй вўдповўв хлопець, вправно ўў
пўдхоплюючи. - Може кинути оцей вантаж та й утекти?
- Ось я тобў кину! - насварилась тоненьким пальчиком дўвчина. - Сам
налякав - сам й неси.
Хлопець клацнув зубами, пальчик миттю сховався.
- А, то ти ще й кусаешся? Ну все, не злўзу до самого дому. Донесеш?
- А куди я дўнусь? - засмўявся хлопець. - Не кидати ж, справдў, таку
гарненьку штучку посеред парку. Вкрадуть же миттю!
Алея була темна, довга й пуста, тизо шелестўло листя, десь неподалўк
вже починали нўчний концерт цвўркуни та цикади, а бўля потемнўлой вўд часу
вкопаноў в землю лавочки вилўзла й рипўли на все горло здоровенна ропуха.
- Ти не втомився? - дўвчина погладила свого носўя по жорсткому
волоссў. - Давай посидимо.
Хлопець сўв, дўвчина опинилися в нього на колўнах.
- У-у-у, навўть не захекався! - протягла вона. - Навўть серце як
билось, так ў б'еться!
Ўў супутник лише посмўхнувся.
- Ти сам як той Термўнатор! - прошепотўла дўвчина, обўймаючи його
плечў. - Мабуть, ў справдў, донўс би до самого дому. А...
Що вона хотўла сказати далў - так ў залишилось невўдомим, оскўльки...
А втўм, чи треба пояснювати, яким чином можна на пўвсловў затулити
вуста дўвчинў, що сидить на колўнах, та ще й так, щоб вона залишилась
задоволеною? Кому як, а менў вўдомий лише один засўб.
- Нў, нў, не треба далў!.. - зашепотўла вона, коли одночасно з
черговим поцўлунком вўдчула чиюсь руку пўд сорочкою.
Рука зупинилась.
- Не одбражайся, - додала дўвчина. - Просто ми ще так мало знайомў...
Краще розкажи щось цўкаве.
- Що ж тобў розказати? - посмўхнувся ўў супутник. - Хочеш взнати, що
дўялось з Сарою Коннор далў?
- Далў? - здивувалась дўвчи
