Ячейкин Юрий - Спалах Понадновот Зiрки (На Украинском Языке)
Юрiй Ячейкiн.
Спалах понадновот зiрки
Спочатку загальне захоплення небрехознавством, пильна увага до цiсу
найскладнiшоу, але i найзахопливiшоу галузi галактологiу мене, як
засновника його, лише тiшили. Адже усе це переконливо свiдчило про
неабияку популярнiсть молодоу науки. Зi мною радилися органiзатори
вiкторин для юних космонавтiв, менi замовляли космiчнi кросворди,
запрошували до участi в науково-теоретичних конференцiях i охоче залучали
до лекцiйно-пропагандистськоу роботи.
I я сумлiнно визначав переможцiв вiкторин, складав кросворди, з якими
несила було упоратись навiть електронному мозковi, тлумачив на
конференцiях темнi мiсця власних нотаток про уславленого зореплавця, а
лекцiу починав iнтригуючим вступом:
- Коли вперше чусш розповiдi капiтана мiжзоряного плавання Небрехи,
факти здаються неймовiрними, iдеу фантастичними, а смiливi задуми
нездiйсненними. Тому упередженiй людинi нема чого потикатися навiть до
азiв небрехознавства. А мiж тим, - врочисто пiдвищував я голос, - капiтан
Небреха - найправдивiша людина у Всесвiтi. Такого правдолюба годi й
шукати. Все одно не знайти, хоч зроби для цього спецiальний перепис
населення усiх цивiлiзацiй незлiченних зiрок Чумацького Шляху. Разом з
тим, капiтан Небреха надзвичайно скромна людина, хоч слава його сяс, мов
зiрка першоу величини, по всiх кутках Всесвiту, - отут я притишував голос
i мало не шепотiв, аби досягти приголомшливого ефекту: - Мiж нами кажучи,
я не годен пригадати жодного випадку, щоб мiй друг капiтан Небреха
безсоромно похвалявся захопливими газетними звiтами про своу карколомнi
звитяги або тицяв пiд нiс вiдривний календар з ребусом, в якому були б
вжитi його знаменитi мiж голоблями обох Возiв [очевидно, Н.Е.Затуливухо
мас на увазi сузiр'я Великого i Малого Возiв] вуса!
Словом, усе було б добре, якби не одна набридлива обставина. Варто менi
було з'явитися десь серед людей, як мене неодмiнно волокли до гурту
цiкавих на отакому словесному зашморгу:
- Скажiть, а це вiрно кажуть, нiби ви стали вiдомим по знайомству?
Десятки i сотнi разi'в я докладно розповiдав iсторiю мого знайомства з
капiтаном Небрехою. Десятки i сотнi тисяч разiв я цю остогидлу iсторiю
скорочував, аж поки вона вiд початку до кiнця не вклалася у невиразне
мурмотiння:
- Ум-гмг-мгу...
Але коли мене запитали про це один мiльйон одна тисяча сто перший раз,
витримка зрадила. Я вирiшив вiднинi нiкому нiчого на цю тему не
вiдповiдати. Мовчатиму та й годi! А щоб мене не ославили невихованою
людиною, написати i мовчки дарувати кожному допитливому оцю повiстину, в
якiй дано повну i вичерпну вiдповiдь на оте надокучливе запитання.
Н.Е.ЗАТУЛИВУХО, небрехознавець.
1. МИСЛИВЕЦЬ ЗА ФАКТАМИ
У той час, а це було рокiв десять тому, я працював у найпопулярнiшому
на всiх планетах Сонячноу системи науково-художньому журналi для юнацтва
"Навколо Всесвiту".
I ось одного разу головний редактор журналу викликав мене на розмову.
"Пахне вiдрядженням!" - зрадiв я. - Ех, якби на Марс, на пару
марсiянських мiсяцiв. Вони ж удвiчi довшi, анiж земнi!"
- Сiдай, Никодиме, - сказав наскрiзь пропахлий гранками головний
редактор, з огидою вiдсуваючи од себе верстку свiжого номера.
Я з обуренням спостерiг, що його червоний олiвець добряче погуляв по
рядках мого фейлетону з Венери "Гiдропон чи гiдропонт?", чим вкоротив його
мало не наполовину. Та змовчав, бо саме у цей момент пригадував знайомих з
космопорту, щоб без черги придбати прямий квиток на Марс.
Отут мене й ошелешив наш редактор.
-
